На допомогу батькам

Декілька порад батькам старшокласників

1) Розмовляйте про це Пам'ятайте, що розмова про вживання алкоголю, тютюну та наркотиків буде ефективною лише у відповідних ситуаціях. Початком такої бесіди може стати запитання, яке виникне у вашої дитини під час перегляду відповідної програми по телевізору, або питання, яке ви задасте собі. Наприклад, коли ви побажаєте визначити, якою інформацією володіє ваша дитина стосовно цієї теми, або взнати, чи обговорюється ця тема в школі та серед приятелів дитини. Будьте реалістичні, заборонити чи просто залякати дитину — не вихід зі становища. Навпаки!

2) Знати достатньо Батьки мусять знати трохи більше про алкоголь, тютюн та наркотики. Це настільки ж важливо як, наприклад, розуміти, що дасть вашій дитині освіта чи які переваги вживання здорової їжі. Знання про наркотики допоможуть підтримати розмову на цю тему, коли у цьому виникне необхідність, ви будете не так хвилюватись про себе і свою дитину.

3) Давайте дітям добрий приклад Приклад, який ви надасте дітям у вживанні алкоголю, цигарок, медпрепаратів і, можливо, наркотиків, набагато більше вплине, ніж будь-яка інша інформація. Якщо ви доведете дитині, що ви тримаєте алкоголь під контролем, тоді й дитина спробує наслідувати вам. Коли ж ви палите цигарку за цигаркою, ваші слова під час розмови про припинення вживання алкоголю чи наркотиків небагато будуть важити.

4) Будьте позитивним Не акцентуйте увагу на тому поганому, що є в дитині. Набагато краще розмовляти з нею про те, що може бути корисним для здоров'я і надасть великий «заряд» енергії. Будьте обережними, згадуючи про властивості наркотиків. Залиште місце для здорової цікавості.

5) Дайте можливість дитині на здорову дозу допитливості Для кращого розвитку діти повинні набувати досвіду. Частиною такого досвіду може стати експериментування з наркотиками чи алкоголем. Більшість підлітків самостійно не припинять їх уживати. Якщо ви будете про це пам'ятати, ви зможете вести розмову з дитиною, наполягаючи на тому, що вживання наркотиків завжди призведе до залежності.

6) Дозвольте дитині піти своїм шляхом Десь приблизно з 12-річного віку діти починають звільнятись від батьківського опікування. Чим більше ви будете протистояти цьому, ви дасте їм ще один привід бунтувати проти вас. Але вони не проти обговорити з вами деякі «слизькі» теми. Якщо це дозволить краще порозумітися, подібна розмова лише посилить зв'язок між вами та вашою дитиною, яка вам більше буде довіряти у час, коли намагатиметься знайти свій «шлях».

7) Виробіть правила та накладіть обмеження Дитина сприймає як щось не пізнане й невідоме. Тому вона додержується правил, які пропонують батьки. Правила дозволяють дитині зрозуміти, що батьки зацікавлені у її благополуччі. Дитина, яка робить все, що хоче, відчуватиме, начебто батькам однаково, що з нею діється. Дитина, до якої ставляться абияк, ніколи не навчиться поводитись обережно.

8) Навчить дітей переносити невдачу Навчайте своїх дітей боротьбі з невдачами. Розпач, страх та злість також сприяють процесу розвитку. Дитина часто хоче більше, ніж їй дозволяється, і сердиться, коли їй щось не дозволяють. Нерозумно охороняти свою дитину від усіх проблем, інакше вона не навчиться справлятись із ними. Це не значить, що взагалі не треба підтримувати дитину у складних ситуаціях.

9) Стимулюйте незалежність Дозволяйте дитині бути у розумних межах незалежною, пропонуючи їй відповідні віку завдання. Незалежна дитина краще триматиметься на ногах, оскільки менше буде залежати від інших людей, навчитися критично оцінювати людей через їхні дії. У проблемах наркоманії й алкоголізму незалежне мислення має велике значення.

10)Уникайте нудьги Спричинити вживання алкоголю чи наркотиків може просто нудьга. Розділяючи з дитиною свій вільний час, допомагайте їй, стимулюйте у неї будь-які захоплення, бажання займатись спортом підтримувати контакти з однолітками.

11)Замість заборони Замість суворої заборони дитині контактувати з дітьми, що вживають наркотики чи випивають, дозвольте спілкуватись із ними. Ви навіть можете запросити їх додому. Ви зможете проконтролювати, що саме відбувається з вашою дитиною і матимете можливість порозмовляти із цими підлітками про небезпеку вживання алкоголю й наркотиків. Не приховуйте свою стурбованість стосовно вживання заборонених препаратів. Така стурбованість зробить більше, аніж гнівний окрик. Крім того, ваша дитина і її друзі зрозуміють що їх поведінка не є чимось страшним.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей від Віктора Клайна

1. Не марнуйте часу дитини.

Створивши сприятливе середовище можна підвищити коефіцієнт розумового роз­витку дитини на 25—30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50—80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне. Тому — не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок най­краще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений, свідомістю, є визначальним при ухваленні будь-якого рішення: на роботі, при виборі друзів, у коханні. Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати, і навіть зазнавши невдачі, все ж таки перемагати.

Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплю­вати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, до успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

3.  Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов батьків дає відчуття захищеності; приязне ставлення до навколишніх (не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси — впевненість у собі; середній (як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

4.  Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом». Те­левізор, відео, як злі чарівники, здатні красти в неї години, дні й роки. За соціологічними даними маля перебуває перед блакитним екраном в середньому 50 годин на тиждень. Отож на час вступу до школи витратить на сидіння біля ек­рана часу більше, ніж студент коледжу на чотирирічне на­вчання.

Перегляд телепередач гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мо­ви. Отож з часом у дитини можуть виникнути ускладнення при спілкуванні. Телепередачам слід протиста­вити заняття спортом, музикою, читанням, корисною до­машньою роботою тощо.

5.  Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що — погано», а й закріплюйте гарні навички, звертайте увагу на погані вчинки. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків. У підлітковому віці дитячі симпатії, прагнення до наслідування перемістяться з батьків на ровесників.

6.   Навчіть дитину шанувати сім'ю. Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що, йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато й мама цілуються — це сімейний ритуал.

Найкращий спосіб виявляти батьківську любов — кохати матір своїх дітей. Жінка, зігріта чоловічою любов'ю, добре ставиться до сім'ї.

Усе це краще за будь-яку лекцію дасть зрозуміти підліткові, що гармонійне сімейне життя — це, насамперед, рівноправ'я у стосунках, відповідальність перед коханою дружиною, бажання робити для неї добро, ніжність та взаємна повага.

7.  Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, по­ведінку.

Тому уважно придивіться до сусідських дітей, поцікавтеся '"репутацією школи, до якої вони ходитимуть, будьте прискіпливими у доборі своїх приятелів. Подбайте про як­найширше коло знайомств вашої дитини з ровесниками із благополучних сімей. Якщо ви живете на соціально-психо­логічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, роз­повсюджуючи пахощі троянди.

8.  Будьте вимогливими. Діти із високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім'ях, де до них ставлять добре, допомагають проявляти своє дозвілля, гідно поводитися.

Але не будьте тиранами. Запам'ятайте, що відповідаль­ними, розумними і слухняними діти стають не відразу. На це треба витратити роки.

9.  Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви мо­жете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож под­байте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, до­поможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Хай вчаться долати труднощі, впевняться, що можуть впо­ратися з будь-якою справою.

Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю.

10.  Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо те, що в них добре виходить.

Спілкуйтеся з дітьми! Підіть разом на прогулянку, по­обідайте в кав'ярні. Пізні, нічні години (молодші сплять, те­левізор вимкнено, телефон замовк) настроюють на довірливий лад батьків і підлітків, вони стають ближчими, щирішими. Якщо у важку хвилину ви опинитеся поруч як друг, а не бос (так найчастіше буває вдень), дитина, можли­во, довірить вам болючу таємницю і прислухається до вашої поради.

Форми прояву порушень поведінки та виникнення шкідливих звичок

1.      Найпоширенішою формою є рухова загальмованість. Виявляється вона в непосидючості, надмірній рухливості, що пов’язано з нездатністю до зосередження. Результат низька успішність.

2.      Своєрідною формою протесту на образи дорослих можуть бути втечі з дому. Це характерно переважно для хлопчиків віком від 7 до 13 – 16 років. Мотиви: страх перед покаранням,раптова зміна настрою, імпульсивне виникнення незборимого бажання.

3.      А от страхи можуть бути не тривалими – 10-12 хвилин та тривалими – приступи від 1 до 1,5 місяця. Діти стають дратівливими, плаксивими.

4.      Страх перед своєю фізичною неповноцінністю пов’язаний із необґрунтованою впевненістю у наявністю в себе певного фізичного недоліку. Найчастіше виявляється у підлітковому віці у дівчат. Вони знаходять дефекти обличчя, недоліки фігури.

5.      Заїкання проявляється в момент емоційного напруження й викликає страх мови. Діти характеризуються дратівливістю, образливістю, схильні до пригнічу вального настрою, усамітнення. Їм необхідне відчуття підтримки та любові.

6.      Мотивами розладу апетиту є бажання схуднути, звернути на себе увагу, реакція на розлуку з рідними.

7.      Фантазування є характерним для всіх вікових груп, але, якщо воно затяжне, то призводить до зниження інтелектуальної діяльності.

8.      А паталогічні захоплення характеризуються одержимістю або  надмірно інтенсивним характером, незвичністю, супроводжуються затратами часу і сил. Усе інше відходить на задній план.

9.      Тютюнопаління.

Одна з найпоширеніших шкідливих звичок.

У середньому та старшому віці підлітки інколи не приховують від батьків своєї паталогічної звички і палять у їхній присутності не

зважаючи на заборону. В цьому виявляється бажання звільнитися від опіки й контролю з боку старших. Поступово шкідлива звичка перетворюється на залежність.

10.    Зловживання алкоголем, ранній алкоголізм.

Прилучення до алкоголю відбувається переважно в святкові дні

Під час першого вживання алкоголю більшість підлітків відчуває огиду або байдужість і тільки близько 24% - задоволення.

Подальше вживання алкоголю залежить від ставлення до нього близьких людей, зокрема батьків. У сім’ях в яких батьки не зловживають алкоголем, середній вік прилучення до спиртних напоїв – 12-15 років, у неблагополучних сім’ях – 9 – 12 років. Тобто алкогольні установки батьки передають своїм дітям. Перші стереотипи поведінки дитина отримує від батьків, копіюючи їх, вважаючи все те, що роблять батьки правильним.

Раннє систематичне вживання алкоголю призводить до алкогольної залежності.

УВАГА! НЕБЕЗПЕЧНІ ІГРИ У СОЦМЕРЕЖАХ!

Шановні батьки! Будьте обізнаними в питаннях справ своїх дітей і намагайтеся бути якомога ближче у спілкуванні з ними! Суть небезпечних ігор у тому, що підліток вступає у групи в соцмережах і виконує по команді куратора декілька завдань. Вони різні і майже завжди пов'язані з каліцтвом або великою небезпекою; особливо страшним може бути фінальний наказ. У зв'язку з цим ознайомтеся, будь ласка, з наступною інформацією, яка допоможе Вам зрозуміти, чи є ризик, що ваша дитина захоче випробувати себе у небезпечній грі.

ПРО ЩО ТРЕБА СПИТАТИ СЕБЕ

1. Чи може ваша дитина, дивлячись на Вас, повірити, що доросле життя несе щось окрім тягостей і часом складної відповідальності? Чи є в ньому радість, надійність, гармонія, справжні почуття..? Чи Ви говорите: “Ось станеш дорослим — дізнаєшся, як це важко!”? Для дітей ми фільтр, через який вони дивляться у майбутнє. З цієї причини підліток може “боятися дорослішати”. Часто підлітки ховаються від реального непростого життя в “помилково безпечну площину”, йдуть не за тими, за ким варто йти, вживають речовини, які змінюють свідомість тощо. Тому важливо піклуватися про свою ресурсність і дозволяти собі радіти, власне щоденним життям показувати, як Ви долаєте життєві складнощі, як зберігаєте оптимізм, чим цікавитесь, які маєте базові життєві цінності, що Вас підтримують і направляють у житті. 2. Чи може Ваша дитина розповісти Вам, що його непокоїть? Знаючи, що його просто вислухають, підтримають, не будуть давати зайві поради або кричати, що він розчарував та засмутив. Чи може він опертися на Вашу силу? Чи знає дитина, що Ви можете витримати всі його емоції ? Чи можете Ви сказати йому: ”Я дорослий, я знаю як тобі допомогти, в мене є достатній особистісний досвід”? 3. Чи вміє дитина бути одна? Іноді вона «йде в сіті» тому, що просто не знає, куди направити увагу й сили, чим корисним = цікавим зайняти себе. Навчайте підлітка організовувати свій час. Підказуйте необхідне своєчасно, направляйте, координуйте, даруйте впевненість і надії. 4. Чи є в нього можливість відпочити, отримати нові цікаві враження? Пам'ятайте, що таку можливість дає спільне сімейне дозвілля, коли воно організоване змістовно. Традиції в сім'ї відіграють терапевтичну роль, згуртовують і «підживлюють» всіх її членів. Можливість «вийти з під пресу втоми» є необхідною не тільки для дорослих, а й для юних. І часто той, хто не може розслабитися в нормальних обставинах, вибирає ненормальні способи. Коли підліток каже: "Мені ні на що не вистачає часу!» - спитайте, що йому було б важливо встигнути за день. 5. Чи дозволяєте Ви собі і йому помилятись? Можливо, щось у житті йде не так, як хотілося б, відсутня на даний час ситуація успіху, бракує відчуття внутрішнього комфорту з цілого ряду причин, а йому ще сказали, що він на щось не здатний... І одного разу може виникнути думка: "Якщо я не перший, то мені взагалі нема місця у житті». А подібні ігри ці думки тільки підігріють. Тому важливо дозволити і собі в чомусь помилятись, відкрито обговорювати отриманий досвід з близькими людьми. 6. Чи не перевантажена дитина Вашими очікуваннями? Можливо, спробувати сказати йому: «У тебе є право бути собою, йди своїм шляхом, а я готова = готовий надати тобі пораду у потрібний час». 7. Чи може Ваша дитина сама приймати рішення і вибирати? У чому вона може відчути свою особистісну силу? 8. Чи усвідомлює підліток цінність турботи про власний організм? Адже наше тіло - наш перший дім, і, якщо нам у ньому погано, то у глобальному «домі» - світі - складно буде відчувати комфорт. Підлітки переносять свої невдачі в спілкуванні на своє «товсте-худе-прищаве-вухасте» тіло. Над ними не можна іронізувати, насміхатися. Тема тіла - часто тема сорому і небезпечності для них. Їм важливо пояснювати, що тіло зараз змінюється, і йому потрібна допомога, щоб змінюватись на краще. Чи бачить Ваша дитина, як Ви турбуєтесь про власне здоров'я: зарядка - тренування, здорове харчування, психогігієна, душ, т.д. 9. Чи дозволяє собі дитина просити і приймати допомогу? Іноді для підлітка це рівносильно сказати миру «я - нездатний». 10.Чи знаєте Ви про особливості підліткового віку, про те, що має сенс від нього чекати, а що нереально? 11.Чи може дитина сказати «ні», коли це потрібно? Чи може сказати «ні» Вам? Чи може сказати «це моє» ? Чи може вона бути вибірковою у їжі, одежі, друзях? Чи дозволяє вона собі задавати незручні питання? Бути критичною до інформації? Покращити аналітичне і критичне мислення допоможуть ігри в шахи та шахмати, класична музика, походи в квести тощо. Дуже може допомогти книга Кета Ватанабе «Вчимося вирішувати проблеми», серіал для підлітків «Адам псує все» 12.Що дитина думає про себе сам, що в собі цінує? Ми звертаємо увагу тільки на його помилки чи на зрілі риси також? 13.Чи є у дитини в житті комфортні безпечні контакти? Чи є така доросла особа (не батьки), котра може стати наставником? 14. Чи є в Вашій сім'ї відчуття емоційних зв'язків? Чи є ритуали: бесіди перед сном, обійми на прощання... Все це дії, які ми згадуємо з радістю, відчуваючи в душі таке важливе : «Ми».

 СПИТАЙТЕ СЕБЕ, ПОДУМАЙТЕ, ЗМІНЮЙТЕ НА КРАЩЕ ВСЕ, ЩО МОЖЕТЕ, У СВОЄМУ ЖИТТІ ТА В ЖИТТІ ВАШОЇ ДИТИНИ