Четвер, 13.12.2018, 05:23
Вітаю Вас Гість | RSS

ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей"

Вітаємо Вас на сайті Державного професійно-технічного навчального закладу "Синівський професійний аграрний ліцей"!
Меню сайту
Календар
«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728
Корисні посилання
Сайт Президента України
Сайт Верховної Ради України Офіційний веб-сайт Міністерства освіти і науки Харківський регіональний центр оцінювання якості освіти Портал Педагогічна преса ІПТО НАПН НМЦ ПТО в сумській області
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Flag Counter
Головна » 2018 » Лютий » 14 » Працювати з нею поруч - одне задоволення
16:27
Працювати з нею поруч - одне задоволення

   

    Лютий – суворий, холодний місяць. Здається, що й народжені у цей час, мають такі ж риси характеру. Але я сьогодні апелює до протилежного – щирості й добросердечності, ніжності й толерантності, людяності й простоти…
      Усі ці риси є в характері Ірини Михайлівни Овсієнко.
    Її доля пов’язана з Синівським ліцеєм (тоді ПТУ - 10) ще з дитячих років. Тато, Михайло Федорович Громико, працював у закладі викладачем спецдисциплін. Викладав предмети, що стосуються фаху тракториста. Тож тендітне кучеряве дівчатко часто прибігало в училище, цікавилося суто чоловічою професією: залазила в кабіну комбайна чи трактора, під пильним батьківським наглядом роздивлялася деталі й пристрої, розпитувала про їх роботу. Але це були тільки екскурсійні оглядини.
    Коли закінчила 8 класів Синівської середньої школи, без вагань вступила на навчання в професійно-технічне училище й обрала для свого майбутнього суто чоловічу професію – тракторист-машиніст широкого профілю, водій автотранспортних засобів. Хтось намагався переконати Ірину в помилці її професійного вибору, інші, навпаки – схвалювали її цілеспрямованість.
  Ірина навчалася відмінно, із захопленням опановувала професію. Навчалася на «відмінно». Вона була активною учасницею позаурочного життя учнів. Але найбільше захоплювалася механікою.
    Досвідчені майстри виробничого навчання обирали Ірину на професійні конкурси майстерності орачів, і вона, як у теоретичній, так і в практичній підготовці показувала найкращі результати в області, а згодом - на Всеукраїнському рівні. Тож дівчина була гордістю професійної освіти. І, мабуть, не було проблем в Ірини з подальшим вступом до інституту. Вона впевнено обрала Сумський філіал Харківського сільськогосподарського інституту імені В.В. Докучаєва та факультет «Механізація». Знову – одна серед юнаків, але ж дискомфорту вже не було, бо і в училищі в групі була вона одна серед хлопців.
   Цікаве студентське життя: навчання, практика, перше кохання… Саме в інституті Ірина й зустріла Віктора, що теж був студентом цього вишу.
    Одружилися, поїхали працювати на його батьківщину, на північ нашої області. Там народилася в них донька Женя. Але доля підкинула Ірині страшне випробування. Зовсім рано пішов із життя Віктор і тому їй самій прийшлося підіймати доню на ноги.
    Повернулася до батьків, гуртом легше, ще й молодша за неї сестричка Лариса допомагала в усьому. Роботящі дівчата виросли в сім´ї Громик – Михайла й Олександри. До всього звичні, усю сільську роботу вміли робити.
    Надалі Ірина Михайлівна присвятила себе діловодству, роботі бухгалтером – касиром і в сільській раді, і в ліцеї. Уже більше 12 років вона працює в бухгалтерії ліцею, радує учнів нарахуваннями стипендій, допомагає своїм колегам у роботі.
    Спокійна, урівноважена, вона має великий авторитет і повагу серед колег. І, здається, якою  прийшла до нас на роботу, такою й сьогодні є, роки оминають її, а скромність, чарівна посмішка – прикрашають. Уже й онучатко є, їзде бабуся провідати його до Києва, побавитися з ним.
    І хоч сама вже має великий життєвий досвід, та завжди прислухається до порад своїх батьків, піклується про стареньких, з повагою говорить про них. Мабуть, ніхто не чув її криків і вдома, і на роботі. А що вже добросовісна, то цього від неї не відняти. Чи то скінчився робочий час, чи ні – вона не покине незавершені справи.
    Квітникарство – це її хобі. Біля хати з весни й до осені щось квітує. Особливо багато в неї лілій, жоржин, троянд, хризантем. І хатні квіти хизуються на підвіконнях. Та й на городі любить Ірина все практикувати й робити відповідно до порад господарям. Завжди подільчива. Надасть іншим пораду й допомогу, ніколи не відмовить у цьому.
    Ірина Михайлівна – окраса колективу, взірець мами для Жені й доньки для своїх батьків, умілий професіонал. Бути з нею поруч – одне задоволення. Від неї випромінює тепло й світло.


Олександра Подоляк,
викладач ДПТНЗ «Синівський ПАЛ» 

 

Переглядів: 105 | Додав: АС | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Важливо!
Як протидіяти домашньому насильству
#СтопНасильство

Національна "гаряча лінія" з питань протидії торгвлі людьми та консультування з питань міграції. Безкоштовні телефони:
0 800 505 501
(зі стаціонарного)
527 (з мобільного)


"Гарячі лінії" Громадської організації "Ла Страда-Україна":
-дитяча:
0 800 500 225 (зі стаціонарного), 116 111 (з мобільного)
-з птань попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації:
0 800 500 335 (зі стаціонарного). 116 123 (з мобільного)


Пошук


Наше опитування
Найкраща професія:
Всього відповідей: 154

Хто ви?
Всього відповідей: 133




«Методичний портал»


Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz